Тип грунту: як дізнатися і навіщо це потрібно

Грунтоутворення – це процес взаємодії різних факторів: материнських порід, клімату, рельєфу, життєдіяльності тварин, господарської діяльності людини і т.п. Для України характерний дуже широкий спектр різних типів грунтів. Для чого потрібно знати, який ґрунт на ділянці, і де можна зробити професійний аналіз грунту – дізнаєтеся з нашої статті.

Склад грунту

У структурі грунту виділяють такі частини

• тверду
• рідку
• газоподібну
• живу

Тверда частина являє собою сукупність мінеральних і органічних частинок (глина, пісок, мулисті частинки і т.п.). Від їх співвідношення залежить механічний склад грунту. Рідка частина складу грунту це ґрунтовий розчин (тобто органічні й мінеральні речовини, розчинені у воді). Газоподібна частина – це ґрунтове повітря, що заповнює пори. Жива частина в складі грунту – це мікроорганізми, які там мешкають (черви, комахи, личинки і т.п.). Грунт являє собою складний біологічний організм, який живе за своїми чітко визначеним законам. Склад грунту, придатного для сільського господарства, включає половину твердої речовини, а інша частина – пори, заповнені водою й повітрям.

Що таке «тип ґрунту»? Основні типи ґрунтів в Україні

Для України характерна дуже велика грунтова різноманітність. Територія України розділена на зони, які відрізняються кліматом, грунтами, рослинним і тваринним світом.

Зона Полісся (займає 16,7% території України) представлена ​​такими основними типами ґрунту:

• дерново-опідзолені (67% площі Полісся)
• сірі лісові (22% площі Полісся)
• дернові і лучні (11%).

Зона Лісостепу охоплює 33,3% території України. Основні типи грунту:

• чорнозем типовий (55,5% площі Лісостепу)
• чорнозем опідзолений (39%).

Зона Степу розташована на 50% площі України і представлена

• чорноземом звичайним – 25,4%,
• чорноземом південним – 21,3%
• каштановими грунтами – 7,9%.

Тип грунту на ділянці. Як визначити реакцію грунту

Урожайність, підбір культур, норми внесення добрив – всі ці важливі аспекти залежать від такої характеристики як кислотність грунту. Фахівці виділяють активну й потенційну кислотність. Показником того, який ґрунт на ділянці (кислий або лужний) є рН ґрунтового розчину. Для його точного визначення необхідний хімічний аналіз ґрунту. Найбільш сприятливий для більшості рослин нейтральний показник рН (6,5 – 7,5). Хоча деякі культури добре себе почувають на слабко-кислих і кислих грунтах. Основні площі кислих ґрунтів знаходяться в зоні Полісся й Лісостепу. Велику кислотність мають верхові торф’яники і сильно опідзолені ґрунти і меншу – сірі й темно-сірі лісові грунти. Для підвищення родючості цих грунтів використовують хімічну меліорацію – вапнування. Внесення вапна знижує кислотність грунту, що створює оптимальні умови для росту і розвитку, а значить, і підвищення врожайності. На таких ґрунтах також вносять фізіологічно-лужні мінеральні добрива й підбирають культуру для вирощування на такому типі грунту. Але рішення про доцільність вапнування й кількості внесення вапна потрібно приймати після того, як зроблений аналіз грунту.

З лужними грунтами справа не така проста. Такий метод як гіпсування допомагає прибрати засоленість ґрунту, але не може впливати на лужність як таку. Засоленими називаються ті грунти, в яких легкорозчинні солі знаходяться в концентраціях, токсичних для рослин. До них відносяться солончаки, солонці, солонцюваті і солончакуваті грунти. Несприятливі властивості цих грунтів – лужність і наявність соди. Ці грунти поширені в Степовій і Лісостеповій зонах України і займають близько 2,2 млн. га орних земель. На таких ґрунтах проводять хімічну меліорацію – гіпсування, вносять кислі органічні відходи промисловості, застосовують фізіологічно кислі мінеральні добрива і підбирають культуру для вирощування. Тому тільки знаючи, який грунт на ділянці, можна приймати рішення про доцільність розведення тих чи інших рослин, необхідності вапнування, гіпсування і підібрати мінеральні добрива і т.п.